Від 22 червня 1941 року Україна стала плацдармом двобою потужних імперій, та об’єктом зазіхань як з боку нацистів, так і з боку більшовиків. Найбільша частина німецьких сил, група армій «Південь», мала завдати швидкого головного удару у напрямку Києва та, зайнявши переправи, підготувати наступ на схід. Київ, Одеса, Севастополь були бомбардовані у перші години війни. Переважно аеродроми, комунікації, залізниці, склади з боєприпасами.
Унаслідок швидких наступальних дій майже всю територію України вермахт завоював до кінця грудня 1941 р. За планом «Барбаросса», український напрям наступу був шляхом до оволодіння багатими сировинними та паливними ресурсами і розвинутою економічною базою. Аби витягнути з України всі багатства, німці запровадили рабську експлуатацію і народовбивство: масові розстріли, вивезення української молоді до Німеччини на невільницьку працю. Нацисти створювали гетто та концтабори, нищили та грабували бібліотеки, музеї, наукові установи, аби полегшити колонізацію східних земель.
Попри очевидну перевагу противника у стратегічних рішеннях, тактиці ведення бою і технічній оснащеності, бліцкриг провалився. Ціною величезних жертв, протягом 1943-1944 рр. німецькі війська вдалось витіснити з України. Але одну окупаційну владу замінила інша – знову встановився комуністичний тоталітарний режим.
Мільйони українців воювали в лавах армії СРСР, загинув кожен п’ятий українець. Проте репресивний апарат і надалі знищував кращих представників української нації, влаштовуючи нові депортації населення та голодомори з мільйонними жертвами. Лаври ж переможця у боротьбі з фашистською Німеччиною дістались Радянському Союзу, який в подальшому створив власну, сфальсифіковану версію війни.
Німецько-радянська війна закінчилася підписанням 8 травня 1945 року акту капітуляції Німеччини, Друга світова війна закінчилася 2 вересня 1945 року капітуляцією Японії. Проте, значна частина українців продовжували і далі боротьбу за незалежність проти радянської і польської окупації уже в новому періоді своєї історії. Ця боротьба велася на власній етнічній території і була оборонною та справедливою, на противагу дій східних і західних сусідів.
Пропонуємо до перегляду віртуальну виставку, в якій зібрано наукові, документальні та публіцистичні видання з фонду книгозбірні та архівних колекцій. Книги висвітлюють період 1941-1945 рр. Другої світової війни крізь призму боротьби України, зокрема й Переяславщини. Виставку доповнюють воєнні світлини, вірші та добірка відео на YouTube.
День пам’яті мав би бути нагадуванням про страшну катастрофу війни та застереженням, що не можна розв’язувати складні міжнародні проблеми збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично й безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами – таким мав бути найважливіший підсумок війни. На жаль, світ проігнорував уроки історії і нині точиться боротьба з новим тоталітарним режимом росії, і театр бойових дій знову на українській території. Україна з 2014 року веде новий болючий підрахунок страчених життів, руйнувань, несправджених надій… Але ми точно знаємо – здобута Воля має синьо-жовтий колір!
Пресцентр бібліотеки