Життєвий, науковий і політичний шлях
Юрія Бойка-Блохина

Творчість Юрія Бойко-Блохина – це глибокий аналіз і унікальний синтез,
це поєднання спеціалізованих узагальнень, це, нарешті,
включення української культури у світовий процес,
в якому вона власне посідає своє істинне місце.

(Р. Рибальченко. «Він став легендою живою». Українське слово, 23.06.1994).

Блохин

Доповідь проф. Ю. Бойка-Блохина про Т. Шевченка на науковій конференції в Лондоні, присвяченій 125-річчю смерті великого поета. 12.04.1986 / Юрій Бойко-Блохин ; УІС // Архів ОУН в УІС. – Лондон, 1986. – Ф. 31 оп. 2 од. зб. 12, од. обл. 1

Біографічні штрихи

Коротка біографія

Юрій Бойко-Блохин народився 25.03.1909 року. В родинній Євангелії зафіксовано навіть точний час його народження – о 9 годині. Як згадує Юрій, змалечку йому говорили, що він «козацького роду», хоча він був тільки по материній лінії козаком, а по батьковій – належав до «роду гречкосіїв». З малих років у нього було велике зацікавлення до поняття «козак». Недалеко від родинного помешкання була касарня донських козаків, але який з нього козак, він ще не збагнув, аж поки не навчився читати.

Рідний край

Місце народження Юрія – Миколаїв, портовий осередок, де зливаються Буг та Інгул, утворюючи лиман, що вражає своєю поетичною  красою, положистими і скелястими берегами, овіяними морськими вітрами, мальовничий куточок України з довгими  скверами, засадженими розкішними акаціями, прямими, мов шнурочки, вулицями, бруківкою, порослою подекуди шпоришем. А на найвищому дикому узбережжі – масивна будівля старовинної каторжної тюрми, з якою пов’язані страшні й болючі для Юрія спогади тюремного життя.

Культурна спадщина Юрія

Батько Юрія, як він писав, «був активним «просвітянином», хоча й працював на заводі, знав особисто відомого українофіла контр-адмірала М. Аркаса. В політику глибоко не входив, але, як почалась завірюха 1917 року, він, щоб збагнути її шляхи, старанно студіював історію великої французької революції за тритомником Рембо. Був чоловік вдумливий, релігійний, урівноважений, упертий і відданий українській культурі». Знав тато колядки, безліч пісень: весільних, козацьких, бурлацьких і дещо з Лисенка, Стеценка, так що ми, творили хатній хор і вечорами захоплено концертували.