Українська писемність і мова – це безцінний скарб нашого народу, невіддільна складова національної культури, історичної пам’яті та духовної спадщини. У рідному слові відображені багатовіковий досвід поколінь, народна мудрість, традиції, прагнення до свободи й незламна віра українців у своє майбутнє.
До Дня української писемності та мови в музеї-архіві імені Юрія Бойка-Блохина експонується книжкова виставка, яка знайомить відвідувачів із виданнями, які розкривають велич української мови, її історичний шлях, багатство літературної спадщини та важливу роль у формуванні національної свідомості. На виставці представлені цінні видання в екзилі, з особистої бібліотеки професора Юрія Бойка-Блохина, які зараз знаходяться у фондах бібліотеки Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Надзвичайно цікавим є журнал «Рідне слово», який вийшов наприкінці 1945-го року. У архіві-музеї знаходяться 12 номерів журналу. Це був місячник – вісник літератури, мистецтва і науки. Редагував його український письменник Теодор Курпіта. Видавцем значилося Українське літературно-мистецьке об’єднання (УЛМО) при таборі УНРРА в Мюнхені-Карлсфельді. Журнал виходив у Мюнхені в видавництві «Академія» від грудня 1945 р. до кінця 1946 р. (на правах рукопису). Із сьомого числа (липень 1946-го) часописом уже опікувалося видавництво «Академія» у Фраймані (передмістя Мюнхена). Обкладинка – пера відомих мистців Едварда Козака (ч. 1–11) і Северина Борачка (ч. 12). Художній знак видавництва створив Святослав Гординський, а заголовки – Борис Ковалів.
Також на виставці представлені наступні видання: рукописні праці відомих мовознавців: Ю. Шерех «Головні правила українського правопису» (Прометей, 1946); П. Ковалів «Історія української мови» (стислий курс лекцій на правах рукопису) (Мюнхен, 1948 р.); Курило О. «Уваги до сучасної української літературної мови». Вид. 5. (Торонто: «Нові дні», 1960); Скрипник Л. Фразеологія української мови» (Київ: «Наукова думка», 1973), Олійник О. Моя мова калинова (Київ, 1993); Синявський Олекса. Норми української літературної мови» (Львів, 1941), Івченко М.П. «Сучасна українська літературна мова» (Видавництво київського університету, 1965); Кость Кисілевський «Українська мова» (Мюнхен, 1948); О. Потебня «Мова. Національність. Денаціоналізація», виданій у Нью-Йорку 1992 року та різні українські словники з української мови.
На виставці експонуються роботи професора П. Ковалева, зокрема: «Граматичні і правописні вправи» (Мюнхен, 1946); «Чистота і правильність української літературної мови» (Мюнхен: «Рідне слово», 1947). Праці професора є надзвичайно цінними, оскільки вони стосуються важливих аспектів підтримки та розвитку української мови в еміграції, вивчаючи питання її правильного вживання та збереження. Ці праці допомагають зберігати культурну ідентичність українців, які живуть за кордоном, сприяючи формуванню національної свідомості та зміцненню зв’язку з Україною.
Також можна ознайомитися з працями Чапленка Василя «Адигейські мови – ключ до таємниць нашого субстрату. Етимологічні досліди» (Нью Йорк, 1966) та «Дещо про мову» (Нью Йорк, 1959), у яких автор досліджує вплив еміграції на українську мову та аналізує проблеми, пов’язані з її збереженням та розвитком поза межами України.
Кожна представлена книга є свідченням невтомної праці багатьох поколінь письменників, науковців, мовознавців і просвітителів, які дбали про збереження та розвиток рідного слова.
Особливого значення ця виставка набуває сьогодні, коли українська мова є символом національної єдності, духовної стійкості та боротьби за незалежність. У складний для нашої держави час збереження мовної спадщини, популяризація української книги й виховання поваги до рідного слова стають важливими складовими утвердження нашої національної ідентичності.
Музей-архів імені Юрія Бойка-Блохина, зберігаючи історичні документи, книжкові видання та культурні надбання, продовжує важливу просвітницьку діяльність, спрямовану на популяризацію української історії, літератури й духовних цінностей. Проведення тематичних книжкових виставок сприяє залученню відвідувачів до національної культурної спадщини та поглибленню інтересу до історії українського слова.
День української писемності та мови – це нагода ще раз замислитися над значенням рідної мови в житті кожного з нас, відчути гордість за її красу й милозвучність, усвідомити відповідальність за її збереження та передавання наступним поколінням.
Бережімо українське слово, шануймо нашу мову, читаймо українські книги й плекаймо духовні скарби рідного народу! Адже мова – це наша історія, наша пам’ять, наша культура і наша Україна.
Ольга Науменко
