«Є Конституція!». Ці слова Олександра Мороза, тодішнього голови Верховної Ради, прозвучали 28 червня 1996 року після безсонної «конституційної ночі», коли нарешті було прийнято Основний Закон держави. У день, коли вперше прозвучав затверджений Конституцією національний гімн та урочисто внесли синьо-жовтий стяг. Конституцію незалежної української держави вперше визнав світ.
Проте, слід зазначити, що конституційний процес України має багатовікову історію. Найдавнішим досвідом правового врегулювання було неписане звичаєве право у племенах, згодом «Руська правда» в XI ст., «Гетьманські статті» у XVI ст. По праву можна називати українською Конституцію Пилипа Орлика 1710 року, до речі, одну з перших у світі. 29 квітня 1918 року Центральна Рада прийняла нову Конституцію УНР сучасного типу, яка діяла, на жаль, всього кілька годин. Ще були Мала конституція ЗУНР (13 листопада 1918 року) та Тимчасова Конституція Карпатської України (15 березня 1939 року). Ці спроби закріпити національні вимоги українців припинив прихід радянської влади. У 1919, 1929, 1937 і 1978 роках публікувалися Конституції УРСР.
Конституцію намагалися прийняти з перших років проголошення незалежності в Україні. До 1996 року існувало 15 проєктів. Чи не найбільше суперечок спричиняли розподіл повноважень між гілками влади, державна символіка, приватна власність, статус Криму і російської мови. З 27 по 28 червня 1996 року парламент розглядав проєкт на одному засіданні, без перерв.
Саме про цю доленосну для Незалежної України добу розповідає у відео кандидат історичних наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування, кафедри політології Леся Коцур.
За Конституцією, найвищою соціальною цінністю є Людина, територія України є цілісною і недоторканою в межах чинного кордону, а захист України – конституційний обов’язок її громадян. Пам’ятаймо, що Конституція та реалізація її норм – це ще й данина пам’яті мільйонів українців, що віддали биття свого серця Україні.
Пресцентр бібліотеки