Соціальний проєкт «Як пахне мир?», що минулоріч був започаткований в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі продовжує об’єднувати навколо себе українців, розкиданих по світу російсько-українською війною. Нагадуємо, із чого все розпочалося та про які набутки можна говорити наразі.
На початку широкомасштабного вторгнення російських військ на територію України директорка університетської бібліотеки Ольга Шкира написала однойменний вірш, який послужив поштовхом до створення 16 картин – психологічних відгуків на поезію кандидаткою психологічних наук, практикуючою психологинею, художницею, керівницею арт-студії «Malen» Людмилою Башук. Згодом мисткиня залучила до співпраці своїх вихованців і дала завдання поділитися в малюнках своїми відчуттями на тему «Як пахне мир?». Також приєднатися до творчого процесу зголосилися батьки юних художників: створили аматорські відеосупроводи, в яких були озвучені рефлексії дітей на їх художні доробки. Надалі задум трансформувався у розширений міжнародний проєкт «Мозаїка відчуттів у відчуттях», який покликаний об’єднувати українців, які змушені були покинути свої домівки.
16 травня 2025 року о 21:00 за київським часом у он-лайн форматі відбулась наступна зустріч «Україна-Британія, Переяслав-Дорсет». З українського боку окрім, звичайно ж, Ольги Шкири та Людмили Башук у ній брала участь Тетяна Кузьменко – психологиня, старший викладач кафедри практичної психології Університету Григорія Сковороди в Переяславі, голова Переяславського осередку Київського філіалу Української спілки психологів, керівниця Центру ветеранського розвитку, експертка з організації психосоціальної допомоги. Співорганізатором зустрічі у Великій Британії стала Оксана Папета – психологиня, співзасновниця проєкту «Ми родом з України», керівниця ініціативи «Зерна надії», що об’єднує українських дітей і родини в еміграції, за підтримки театру AsOne. Проєкт був фіналістом Fantastic for Families Awards 2024 у категорії «Найкраще сімейне мистецьке заняття». Оксана Пепета залучила до співпраці українські родини, які нині мешкають у Великій Британії. Саме завдяки її зусиллям британці мали змогу побачити частинку України через пісню, малюнок, дитячі спогади. Окрім цього всього вона ще й магістранка нашого університету.
Безумовно, ця подія стала своєрідним містком між дорослими і дітьми, які залишили Україну через війну, та тими, хто залишився вдома. Звучали вірші, пісні, спогади, дитячі мрії – усе те, що торкає найглибші струни душі.
Під час ефіру було показано відео, зафільмоване в студії Malen, де діти малювали і передавали свої відчуття через малюнок. Ці моменти стали свідченням того, як мистецтво допомагає дітям висловлювати те, що не завжди можна сказати словами. Картини стали простором, у якому переплелися біль, світлі мрії та пошук внутрішнього миру. Діти у вишиванках, вірші українською та англійською мовами, пісня «Подоляночка», мелодійне виконання пісні «Сіла птаха» Ольгою Шкирою створили атмосферу щирості, відчуття приналежності до однієї родини. І, можливо, найемоційнішим моментом стало зізнання маленької дівчинки з Харкова: «Я мрію повернутись додому». Ці слова зупинили час – бо в них уся суть дитячої мрії про мир.
Психологиня Тетяна Кузьменко, поділилася власними глибокими враженнями від цього заходу. Вона говорила про важливість спільних подій, які дають змогу дітям не лише висловити біль, а й побачити свою силу, відчути зв’язок із Батьківщиною – навіть на відстані. Цей вечір нагадав, що мир – це не абстракція. Це запах рідної землі, тепло спогадів, дитячі мрії й обійми, які чекають. І мистецтво здатне зберегти й донести це – через кордони, мови, часові пояси. Мир має запах. І цього разу його всі відчули.
Нагадаємо, що майже рік тому перша зустріч циклу «Як пахне мир?», що відбулася 30 червня 2024 року о 18:00 за київським часом у онлайн форматі, згуртувала учасників з українського Переяслава (її представляли Ольга Шкира, Людмила Башук та її учні) та канадської Оттави. Канаду представляли івентор заходів для українців в Оттаві Анастасія Мартишко; сімейний лайф-коуч, психодраматист, експерт з дитячого виховання, радіоведуча подкасту «Усвідомлене батьківство» Тетяна Дук; поетеса, стипендіантка річної стипендії Президента України Ярина Михайльонок та українські діти, що нині перебувають в цій країні.
Пресцентр бібліотеки