7 травня 2025 року в конференц-залі імені Василя Сухомлинського Університету Григорія Сковороди в Переяславі за ініціативи книгозбірні закладу у межах бібліотечного просвітницького проєкту «Університетські зустрічі» відбулася творча зустріч з офіцером запасу, підполковником СБУ, філологинею, відмінницею освіти України Лесею Шиденко.
У 1993-1998-х роках пані Леся була студенткою нашого вишу, тож захід проводився в рамках проєкту «Клуб випускників університету». Художниця, письменниця і поетка поділилася теплими спогадами про своє перебування на Переяславщині, розповіла про творчий та життєвий шлях, представила друковані надбання.
У своєму вітальному слові ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі, доктор історичних наук, кандидат політичних наук, професор Віталій Коцур зазначив, що дуже приємно зустрічатись з колишніми студентами, а нині успішними, реалізованими людьми. Віталій Вікторович побажав пані Лесі подальших творчих успіхів та запропонував долучитися до роботи університетського Центру ветеранського розвитку.
Презентуючи роман-сповідь «Переддень життя», виданий в серії «Військова проза», авторка ознайомила присутніх з історією народження цієї книги. Художниця за першою освітою, Леся Шиденко ініціювала та втілила в життя мистецький проєкт «Невидима варта» – благодійну виставку портретів загиблих співробітників Служби безпеки України в АТО/ООС на Донбасі. Ідея проєкту народилась у пані Лесі від болю через втрату патріотично налаштованих захисників Батьківщини та усвідомлення, що їхні унікальні долі не повинні бути забутими. Більш ніж тридцять картин було ретельно створено і подаровано родинам загиблих воїнів. Але перед тим, як віддати оригінали портретів сім’ям полеглих захисників, був організований благодійний тур обласними та прифронтовими містами України із презентацією виставки картин та створеної курсантами Національної академії Служби безпеки України вистави-реквієму «Війна без строку…». Саме про перипетії під час цих поїздок, а також про загиблих героїв розповідається в книзі «Переддень життя». Це перша частина із запланованої дилогії. Книга читається дуже легко, адже вона розповідає не про смерть, а про життя співробітників СБУ, про те, як вони зростали, навчались, вдосконалювались, загартовувались, приймали рішення захищати свої родини, українців, державу Україну…
У відгуку Ірини Кузьменко, дружини загиблого співробітника ЦСО «А» СБ України полковника Андрія Кузьменка, сказано: «Хочу просто подякувати авторці цієї знакової книги, яка щиро береже пам’ять про реальних людей, що загинули, виконуючи свій військовий обов’язок. Те, що вони були фахівцями кожен у своїй справі, – це безумовно, але роман не про їхній професіоналізм, у ньому йдеться про те, якими вони були за життя, бо навіть у лицарських обладунках і в хорошій фізичній формі вони всі залишалися ніжними, щирими й душевними людьми. Важливим є те, що про життєві історії кожного з них уже б ніхто не дізнався, але письменниця створила диво й подарувала нам, нашим дітям та їхнім дітям приємний теплий спомин, що житиме в багатьох поколіннях».
Надалі презентували щойно опубліковану книгу «Думки без манікюру» – сучасну збірку поезії та прози, у якій мирний час і тяжке сьогодення переплітається у римованому рядку, оспівується в пісні й викарбовується прозою життя, приправленого війною. Спогади, реальність і вигаданий світ межують між собою на сторінках кожного розділу. Художнє оформлення (ілюстрації та обкладинка) – авторське.
У передмові до своєї книги Леся Шиденко пише: «Вона майже автобіографічна. Чому майже? Бо крім моїх думок, історій, рефлексій, тут є присвята одному загиблому воїну – Андрію Суботіну. Я вдячна його мамі, Людмилі, за те, що поділилася спогадами. Можливо, у майбутньому ці історії увійдуть до вже іншої книжки, але поки що так. Буде цікаво й місцями неочікувано, обіцяю! Читайте її з кавою чи чаєм, з настроєм чи без нього, під теплим пледом чи біля каміну, коли йде дощ за вікном чи мете хурделиця, або в садочку на дачі, ховаючись від пекучого сонця. Читайте її про себе чи вголос, для себе чи для когось. Беріть її з собою у потяг – вона скоротить вам час подорожі й наповнить думками про хороше; візьміть до укриття (звісно якщо вона буде доречною й знайде місце у тривожному наплічнику) – маю надію, ця книжка стане у пригоді, розрадить і заспокоїть під час тривоги; подаруйте її до місцевої книгозбірні або шпиталю, і вона надихне на життя когось іще чи хоча б подарує усмішку».
Наостанок тематична стіна автографів в інформаційно-ресурсній залі «Чумацький шлях» поповнилася словами Лесі Шиденко: «Маємо найкраще, мріємо про Перемогу, здобуваємо майбутнє!». Від себе хочеться додати – дякуємо, і чекатимемо нових зустрічей.
Пресцентр бібліотеки
