Щорічно 9 березня українська громадськість відзначає день народження Тараса Григоровича Шевченка, талановитого поета, прозаїка, художника, основоположника нової української літератури, символа української нації.
У четвер, 6 березня 2025 року в межах бібліотечного просвітницького проєкту «Університетські зустрічі» у конференц-залі імені Василя Сухомлинського відбулася зустріч у форматі простору вільного спілкування «Стежками Кобзаря», присвячена 211-річниці від дня народження Тараса Шевченка. Спеціальним гостем заходу був праправнук Тараса Шевченка Микола Лисенко. Зібралися науково-педагогічні працівники, бібліотекарі, учні, переяславські музейники, митці, громадські діячі, щоб вшанувати нашого генія, чиє життя і творчість були присвячені Україні й українському народу.
Захід розпочався виконанням музичного твору – кавер-версії «Зоре моя вечірняя» у виконанні Вадима Ноздровського на сопілці. Надалі з вітальним словом до присутніх звернувся проректор з навчально-методичної роботи, кандидат педагогічних наук, доцент Володимир Носаченко, який зазначив, що вже понад два століття Шевченко є уособленням духовного образу України, символом національної ідентичності.
Ведучий заходу, фахівець відділу інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю Олександр Молоткін наголосив, що у всі віки багатством кожного народу є сім’я, рід, родина:
«Саме родина була головною складовою українського етносу та української нації. У родині виховувалися любов і повага до батьків, до рідної землі, пошана до членів роду та один до одного. На цих принципах виховувався й український геній Тарас Шевченко», – зауважив Олександр Юрійович.
Одним з представників родини великого Кобзаря є Микола Лисенко, праправнук Тараса Шевченка по лінії його рідного брата Йосипа, який займається дослідженням родового дерева поета, однією з гілочок якого є він сам.
У своїй книзі «Коріння Шевченкового роду» Микола Павлович довів, що генеалогічна схема Шевченкового роду досить розгалужена і містить дані про родинний зв’язок із Шевченком понад тисячі осіб.
«Мені пощастило зняти плоди з незвіданих гілок генеалогічного дерева нашого роду, вписати до нього тисячу триста осіб, віднайти давні фотографії, які ілюструють родинну історію. Це було непросто, адже нащадки живуть не тільки в Україні, але й у країнах Балтії, Франції, США, Англії, Польщі та навіть у Японії та Австралії», – стверджує Микола Лисенко.
Дослідник-генеалог Микола Лисенко нагороджений дипломом «Книги рекордів України» (2013 р.) за дослідження найбільшого генеалогічного дерева в Україні. Зауважимо, що він вже відвідував наш університет та презентував книгу «Коріння Шевченкового роду», тож новим слухачам він розповів про роботу над збором інформації про родовід Шевченка, закликав всіх цікавитися своїм минулим, досліджувати рід та зберігати пам’ять про свої предків, адже на кожному родовідному дереві, яке ще називають генеалогічним, можна прочитати не тільки долю однієї сім’ї, а справжню книгу життя, історію цілої нації. Бо ж кожна сім’я – це частинка суспільства, яка відображає всі процеси, які в ньому відбуваються.
Микола Лисенко презентував присутнім результати своїх досліджень – світлини численних родичів Тараса Шевченка, розповів про заходи з увічнення його пам’яті, зокрема, збереження дерев, які росли за життя Шевченка та висадження нових, найчастіше дубочків:
«З давніх-давен дуб – ознака сили, святості, найвищої шани. З народних переказів та легенд також можна дізнатися, що дуб взагалі вважається священним деревом слов’ян, яке дає силу, мудрість, вважається опорою всього світу. Так само як старі дуби бережуть пам’ять про минувшину, так і дерево роду теж оберігає її, стає опорою для виховання в пошані до дідів-прадідів прийдешніх поколінь».
Присутній на зустрічі переяславський краєзнавець Микола Богатир, відгукнувся на розповідь пана Миколи й розповів про збереження дерев у Переяславі, адже вони зберігають пам’ять про минувшину, та створення колекції гілочок дерев з різних куточків України, з якими пов’язане життя Тараса Шевченка.
Психологиня, художниця, керівниця студії живопису та арттерапії «MALEN» Людмила Башук розповіла про історію створення картини із циклу «Через поріг Шевченкової хати»: враження від відвідання Національного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка» на Черкащині спонукали до написання цієї картини.
Завідувачка науково-дослідного відділу «Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка» Марина Навальна, розповіла, що експозиція музею постійно поповнюється експонатами, так, зокрема, фонди збагатила репліка (точна копія або перероблення об’єкта, виготовлена з тієї самої сировини – прим.авт.) сорочки Тараса Шевченка. Марина Іванівна запросила всіх відвідати музей та ознайомитися з копією сорочки, у якій Шевченко побував у Переяславі, на гостині в Андрія Козачковського.
Завідувачка науково-дослідного відділу «Меморіальний музей Г. С. Сковороди» Тетяна Радіоненко презентувала репліку сорочки Тараса Шевченка. Таку сорочку братові подарувала сестра Ярина 8 липня 1859 року, коли поет втретє і востаннє приїхав у рідну Україну із чужинського Петербурга. Тетяна Радіоненко відтворила Шевченкову сорочку XIX століття, щоб зримо показати нащадкам, яку річ мав у вжитку митець.
Для кожного з нас ім’я Шевченка є святим, його поезія залишається актуальною, адже вона про свободу, боротьбу, справедливість і любов до рідної землі. Поетичний твір «У неділю не гуляла, Та на шовки заробляла…» прозвучав у виконанні переможниці конкурсу «Переяславська осінь Кобзаря» (2024 р.), учениці 9 класу Переяславської гімназії №1 Анастасії Тонконог.
Директорка бібліотеки Ольга Шкира презентувала книжкову виставку «Всесвіт Кобзаря», на якій представлено літературу, що розкриває життя і творчість Тараса Шевченка, які були присвячені Україні і українському народу, його спадок як письменника, художника, мислителя і борця за волю України, його внесок у світову літературу та мистецтво, а головне його ідеї про єднання народу, що здобули для України й українців належне визнання та пошану серед світової спільноти.
Шевченко залишається для українців не лише видатним поетом, а й духовним провідником нації. Його творчість надихає покоління, нагадує про боротьбу за свободу та збереження національної ідентичності. Подібні зустрічі сприяють глибшому розумінню його спадку, укріплюють зв’язок між минулим і майбутнім, а також підкреслюють важливість збереження історичної пам’яті.
Пресцентр бібліотеки
