У часи еміграції письменники часто об’єднувалися переважно в неформальні організації, довкола яких і тривало літературне життя українців на еміграції. Виходили газети й журнали, книги окремих авторів. У музеї-архіві імені Юрія Бойка-Блохина зберігаються рідкісні наукові журнали, видані українськими емігрантами.
З терміном «література в екзилі або українська еміграційна література» читач познайомився декілька десятків років тому. Йдеться про літературу, яка розвивалася і розвивається за межами України на багатьох континентах, де долею обставин опинилися українці-емігранти: в Канаді, США, Австралії, країнах Західної Європи. Загалом, розрізняють три хвилі масового виїзду українців за кордон. Перша хвиля характеризувалася тільки створенням коломийок та емігрантських пісень про тяжке становище селян-емігрантів. Під час громадянської війни з України виїхали Володимир Винниченко та Олександр Олесь – люди надзвичайно талановиті, – які «засвітилися» і на чужій території і під чужим небом. Між двома війнами – Першою та Другою світовою – емігрували за кордон Євген Маланюк, Олег Ольжич, Улас Самчук.
Натомість третя хвиля еміграції характеризувалася новим потоком митців-біженців, які на власному досвіді звідали сталінських концтаборів, психлікарень, зазнали цькувань. За межами України опинилися Тодось Осьмачка, Іван Багряний, Василь Барка – яскраві представники українського красного письменства того часу. Але українці непереможні і творчість не можна знищити. Як і багато років тому, сьогодні Україна та український народ переживає важкі часи. Щодня у складних бойових умовах, під кулями та ракетами системи «Град» російських терористів, ціною свого життя прикордонники та Збройних Сил України перешкоджають штучному роз’єднанню країни, демонструючи кращі риси захисників Вітчизни, а саме незламність українського народу. Незламний характер українського менталітету, історичний досвід народу та широка підтримка практично всіх цивілізованих країн світу неодмінно призведе до перемоги України.
У часи еміграції письменники часто об’єднувалися переважно в неформальні організації, довкола яких і тривало літературне життя українців на еміграції. Виходили газети й журнали, книги окремих авторів.
У музеї-архіві імені Юрія Бойка-Блохина зберігаються рідкісні наукові журнали, видані українськими емігрантами, а саме: вісник літератури, мистецтва і науки «Рідне слово», місячник літератури, мистецтва і критики «Арка», літературно-мистецький журнал в екзилі «Овид» та український суспільно-політичний, літературний і науковий часопис-місячник «Визвольний шлях». Саме в цих журналах друкувався і Юрій Бойко- Блохин. Ці видання становлять інтерес не тільки з точки зору інформативності, а й як об’єкти досліджень з погляду історико-теоретичного системного опису видань за типоформуючими ознаками.
Надзвичайно цікавим є журнал «Рідне слово», який вийшов наприкінці 1945-го року. Це був місячник – вісник літератури, мистецтва і науки. Редагував його український письменник Теодор Курпіта. Видавцем значилося Українське літературно-мистецьке об’єднання (УЛМО) при таборі УНРРА в Мюнхені-Карлсфельді. Журнал виходив у Мюнхені в видавництві «Академія» від грудня 1945 р. до кінця 1946 р. (на правах рукопису). Із сьомого числа (липень 1946-го) часописом уже опікувалося видавництво «Академія» у Фраймані (передмістя Мюнхена). Обкладинка – пера відомих мистців Едварда Козака (ч. 1–11) і Северина Борачка (ч. 12). Художній знак видавництва створив Святослав Гординський, а заголовки – Борис Ковалів.
Перше число журналу вийшло у грудні 1945-го обсягом 52 сторінки. У цьому номері представлена поезія українських поетів: Олекси Стефановича, Миколи Степаненка, Віри Вовк, Олександра Ольжича та інших. Також є уривок з роману Теодора Курпіти «Сам Бог тужить». Представлені рецензії на книги таких авторів, як Яр Славутич (Співає колос. Поезії. Аусбург, 1945. 62 с.) та Юрій Бойко (Близьке й далеке. Поезії. Аусбург, 1945. 103 с.).
Друге видання журналу побачило світ в січні 1946 року. Обсяг журналу – 54 сторінки. У даному виданні свої літературні твори надрукували такі відомі поети, як: Микола Зеров «Ви пам’ятаєте», Олег Ольжич «Зимовник», Юрій Липа «Могила незнаного бійця», Олекса Стефанович «Над христом», Теодор Курпіта «З лірики», Гюгета Гарніє «Різдво на варті», Райнер Марія Рільке «З поезій», Юрій Косач «Батьківщина», Юліян Тернович «Мати Пречиста, рятуй», Богдан Нижанківський «Прірва», Іван Керницький «Мученик за ідею», Віра Вовк «Різдво», Всеволод Бескид «Лист». Можна ознайомитися із науковою розвідкою професора Петра Коваліва «Дві форми думання». Представлено також проект доктора Ярослава Рудницького «Англійський перепис (транслітерація) української абетки»; наукове дослідження доктора Степана Барана «Наша країна, де нас вже нема». Також надруковано рецензію на книгу Володимира Русальського «Місячні ночі» (Новели. Ілюстрації. 1945. 44 с.)
«Рідне слово» № 3–4 вийшло у лютому – березні 1946 року. Обсяг – 108 сторінок. Ці два номери журналу присвячені видатному українському письменнику Тарасу Шевченку. Зокрема можна ознайомитися із працями Тараса Григоровича Шевченка «Autobiography», із його віршами, перекладеними на різні мови: англійську, німецьку, хорватську, шведську. У журналі представлено наукові статті літературознавців, що досліджували творчість Тараса Шевченка, зокрема: П. Колісний «Епітети й метафони як народно-поетичні форми в поезіях Тараса Шевченка», Р. Ковалів «Вплив народної поезії на творчість Тараса Шевченка» та інше.
П’ятий номер «Рідного слова» вийшов у квітні 1946 р. (46 сторінок). В цьому номері репрезентовані поетичні твори Олега Стюарта «Великдень», Олени Теліги «Засудженим», Шарля Бодлера «Вино самотнього», Віри Вовк «Як ранок»; наукові розвідки Юрія Косача «Межі та обрії», Олеся Бабія «Томас Мур», Степана Барана «Наша країна, де нас нема», Я. Керницького «Багато галасу з нічого» тощо.
«Рідне слово» № 6 (травень-червень) 1946 року. Обсяг – 100 сторінок. Цей номер журналу присвячений Іванові Франку. Зокрема початок журналу вітає читачів поемою «Мойсей» Івана Франка. Продовжують сторінки літературні твори поетів, присвячені українському каменяру, а саме: Максима Рильського «Франко», Олега Стюарта «Каменярі», Олеся Бабія «Іванові Франкові», Теодора Курпіти «Мойсеєві». У журналі представлені наукові розвідки про Івана Франка: П. Стеблій «Пам’яті Івана Франка», Остап Грицай «Іван Франко» (до 30-х роковин смерті), Василь Лев «Західно- українські признаки мови Івана Франка в його ранніх творах», Ярослав Рудницький «Франко як редактор Шевченкового «Кобзаря», Степан Баран «Заповіт Івана Франка» та інші.
«Рідне слово» № 7 вийшов у липні 1946 р. (60 сторінок). У цьому номері на суд читача винесена поезія Теодора Курпіти «Ніч над Дунаєм» (заспів до поеми), Тодося Осьмачки «В Альпах», Михайла Ореста «Душа», Володимира Лесича «До поетів», Віри Вовка «Пластуни», Олега Ольжича «Палеонтологічна робітня», прозові твори Юрія Косача «Театр тайни», Остапа Вишні «Великомученик», Степана Барана «Чужинець про Україну». Також є наукові розвідки, присвячені Олександру Олесю, зокрема Василя Лева «О. Олесь (в другі роковини смерті)» та В. Петрова «Проблема Олеся», Ярослава Рудницького «Українська еміграція в дзеркалі Олесевої Сатири».
«Рідне слово» № 8 побачило світ у серпні 1946 р. Обсяг видання – 60 сторінок. У даному номері представлено поезію Теодора Курпіти, Юрія Косача, Вадима Лесича; наукові дослідження Ф. Ремезівського (Теодора Курпіти), присвячені 33 роковинам з дня смерті Лесі Українки, Петра Коваліва «Творення й розвиток літературних мов», Віктора Бера «Наш час, як він є» та інші. Також в цьому номері надруковані рецензії на книги: Юрія Косача «Ноктюрн b-moll» (Авсбург: Наше життя, 1946. Бібліотека «МУР»), М. Матвієнко «Лісові пригоди (Мюнхен, 1946).
«Рідне слово» № 9–10 (вересень–жовтень) 1946 р., 88 стор. У даному випуску поміщена поезія Юрія Клена «Київ» (уривок з першої частини поеми «Попіл імперій»), Олени Теліги «Не пробачу», Шарля Бодлера «Альбатрос», Андре Шеньє «Ода», проза Романа Ромера «Перла», драма в 3-х діях Юрія Косача «Скорбна симфонія», Б. Крупницького «Силуети наших істориків», наукова розвідка професора Г. Ващенка «Психологічні причини недолі українського народу». Також є стаття Юрія Бойка «До проблеми Франкового романтизму», в якій автор досліджував творчість Івана Франка. У своїй праці Юрій Бойко Блохин аналізує творчий вплив німецьких письменників Альберта фон Шаміссо та Ернеста Гофмана на формування творчого методу Івана Франка.
«Рідне слово» № 11 вийшло в листопаді 1946 року. Обсяг – 88 сторінок. У цьому номері представлена поезія Юрія Липи, Олега Ольжича, Олекси Стефановича, Юрія Косача, Олега Стюарта, Тодося Осьмачки, Михайла Ореста, а також проза Івана Смолія «Останній бій», уривок з повісті Володимира Домонтовича «Комаха та Ірця». Свої наукові розвідки в цьому номері надрукували Віктор Бер «Екзистенціалізм і я», Олександр Кульчицький «Психологія на порозі нової доби». Висвітлені сатиричні твори Степана Риндика, Роксоляни Черленівни. А також репрезентована стаття Юрія Бойка-Блохина «Куди йдемо» (з нагоди І і ІІ Збірника «МУРу»). Як зазначає Юрій Бойко-Блохин: «Поява І і ІІ Збірників «МУР»у – факт знаменний в нашому літературному житті. Маємо справу з виявом творчої праці значної групи теоретиків літератури, письменників і діячів інших ділянок духовно-мистецької творчості. Обидві книги, на нашу думку, свідчать, що в нашім духовнім житті позначуються перші симптоми духовного піднесення на ширшу скалю. Разом з тим не менш очевидним є, що саме Збірники «МУРу» свідчать про наявність духовної кризи, з якої ми ще не вийшли. Лейтмотивом Збірників є гасло творення великої української літератури світового значення».
«Рідне слово» № 12 (грудень) 1946 р. Обсяг – 131 сторінка. В останньому номері поезію друкували Святослав Гординський, Юрій Клен, Юрій Косач, прозу – Віктор Домонтович, Людвіг Тома; наукові розвідки – Юліян Тарнович, Ернест Гемінгвей, Володимир Державин та інші. Також є рецензії на книги Уласа Самчука «Юність Василя Шеремети» (Золота Брама, 1946); Ярослава Рудницького «Нарис української діалектології» (Авсбург, 1946). Загальна кількість публікацій у журналах з 1 по 12 номер – 278. Загалом, це – поезія, проза, хроніка літературно-мистецьких подій, на які було багате життя українського Мюнхена, а також матеріали розділів «Бібліографія», «Шевченкіана», «Гумор і сатира», «Рецензії» та ін. У журналі друкувалася проза (Юрій Тарнович, Михайло Бажанський), поезія (Олена Теліга, Олег Ольжич, Михайло Зеров, Юрій Липа, Тарас Шевченко, Леся Українка, Віра Вовк), переклади (Райнер Марія Рільке, Г. Гарніє), наукові праці (Остап Грицай, П. Колісний, Пантелеймон Ковалів, Василь Лев, Олесь Бабій), портрети українських поетів (Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка), рецензії на книги.
Також у архіві є україномовний місячник літератури, мистецтва і критики – «Арка». Він виходив у Мюнхені від липня 1947 р. до травня 1948 р. Видано 11 номерів (9 випусків; перший номер – як додаток до газети
«Українська трибуна»). Містив оповідання, поезії, уривки із творів інших жанрів письменників-емігрантів (Петро Балей, Андрій Гарасевич, Святослав Гординський, Докія Гуменна, Олекса Ізарський, Іван Керницький, Юрій Клен, Юрій Косач, Вадим Лесич, Леонід Лиман, Ольга Лятуринська, Євген Маланюк, Михайло Орест, Тодось Осьмачка, Віктор Петров, Улас Самчук, Олександр Смотрич, Василь Барка, П. Карпенко-Криниця, Остап Тарнавський, Ірина Роговська та ін.), авторів 30-х рр. (Богдан- Ігор Антонич, Микола Зеров), переклади поезій (Шарль Бодлер, Лариса Геніюш, Гуфо фон Гофманнсталь, Карел Ербен та ін.) і прози (Герман Гессе, Гуннар Гуннарсон, Вільчек Френк, Андре Жід та ін.), статті Юрія Шереха, Івана Коровицького, Ігоря Костецького, Якова Гніздовського, Євгена Козака та ін., спогади Дмитра Дорошенка, Костянтина Гриневич тощо, рецензії, хроніки, ілюстративні матеріали. Рубрики: «Новини світової літератури», «Кіно», «Театральна хроніка» та ін. Головний редактор – Юрій Шерех.
Ще одним україномовним літературно-мистецьким журналом в екзилі був «Овид» («Horizon»). Виходив у 1949–55 рр. у Буенос-Айресі, у 1957–76 рр. – у Чикаґо (до 1961 р. – місячник, згодом – квартальник). Друкував матеріали з різних галузей науки, літератури, мистецтва й громадсько- політичного життя. Видавцем і редактором журналу був Микола Денисюк. Журнал містив рубрики: «Українською землею», «Українські композитори на чужині», «З нових поезій», «З недрукованих поезій», «Гості нашого видавництва», «Серед книжок», «Розмови про книжку», «Зі старих журналів», «Спорт», «Шахи», «Загадки», «Коротко про все». Містив статті з літературознавства, мовознавства, народознавства, музики, театру, релігії, науки, політики, громадського життя, розвідки про кооперативний рух, спорт, а також подорожні нотатки, спогади, фейлетони тощо. На сторінках «Овида» у галузі літературознавства свої статті друкували Юрій Тис (Ю. Крохмалюк), Григорій Голіян, Вадим Сварог, Ігор Качуровський та ін., у галузі мистецтвознавства – Святослав Гординський, Марія Гарасовська- Дячишин, Володимир Ласовський та ін., музикознавства – Ігор Білогруд, Михайло Скала-Старицький, Роман Купчинський тощо, на громадсько- політичні теми писали Юрій Бойко-Блохин, Василь Маркусь, Ігор Каменецький та інші, історичні – Юрій Мовчан, Микола Чубатий. У розділі беллетристики публікувалися поетичні та прозові твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Олекси Слісаренка, Богдана Лепкого, Юрія Клена, Євгена Маланюка, Докії Гуменної, Ольги Лятуринської, Михайла Ореста, Яра Славутича, Ганни Черінь, Анатоля Галана, Патриції Килини та інші.
Ще одним цікавим журналом в екзилі, який знаходиться в архіві Юрія Бойка-Блохина, є «Визвольний шлях» – український суспільно- політичний, літературний і науковий часопис-місячник. Місце видання: Лондон, Велика Британія. Видавався на циклостилі; потім – друкарським способом. Формат видання змінювався. Емблему часопису виконано художником-графіком Робертом Лісовським. Стиль видання визначається публікаціями наукових, науково-популярних статей і художніх творів. У статтях наукового спрямування відбито проблеми історії та археології України, історії ОУН, Української повстанської армії; дослідження питань літератури, музики та мистецтвознавства, прози й поезії письменників- емігрантів та ін.
У 1995 р. створено київську філію редакції «Визвольного шляху», а 2004 р. його редакцію перенесено до Києва. Дизайн часопису радикально змінено, хоча його видавничий знак роботи Роберта Лісовського збережено. З 2007 р. співвидавцем часопису стала Києво-Могилянська академія.
Творча спадщина української діаспори становить потужний культурний та історичний ресурс. Українська періодична преса в екзилі, яка має досвід функціонування, виробила ефективні засоби впливу на свідомість читачів, на формування громадської думки, національної самосвідомості. Вона є достойною трибуною для введення цього потужного інформаційного ресурсу в культурний і науковий обіг.
Ольга Науменко