У рамках просвітницького проєкту «Науковці в бібліотеці», напередодні річниці від дня народження В’ячеслава Чорновола до книгозбірні Університету Григорія Сковороди в Переяславі завітала кандидатка історичних наук, доцентка кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін, провідна наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Оксана Тарапон.
У відео Оксана Анатоліївна ділиться думками про життя і діяльність непересічної постаті, борця за Українську державність В’ячеслава Максимовича.
Не можемо не пригадати сьогодні слова пана Чорновола, які залишилися актуальними крізь роки: «Дай Боже нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося гірко любити її, втративши. Настав час великого вибору: або єдність і перемога та шлях до світла, або поразка, ганьба і знову довга дорога до волі».
Біографічна довідка. 24 грудня 1937 р. у вчительській родині на Черкащині народився В’ячеслав Максимович Чорновіл – публіцист, журналіст, шістдесятник, політичний в’язень комуністичного режиму, видатний діяч правозахисного руху, громадський і політичний лідер періоду боротьби за українську державність, депутат Верховної Ради України перших трьох скликань, Герой України (посмертно).
Після закінчення факультету журналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, під час випускного вечора пішов на Володимирську гірку і дав клятву – все життя боротися за Україну. З 1960 р. успішно розпочав журналістську діяльність на Львівському телебаченні, у Києві працював у пресі, займався літературознавчою роботою, готував кандидатську дисертацію. 1965 р. зробив репортаж про перший в Україні Музей просто неба в Переяславі-Хмельницькому, де блискуче проаналізував перспективність і важливість таких музеїв, які «передають дух часу, характер нації і народну мудрість».
4 вересня 1965 р. разом із дисидентами у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» В. Чорновіл виступив з протестом проти арештів української інтелігенції. Це була перша акція відкритого протистояння тоталітарній владі і початок активної опозиційної і правозахисної діяльності В. Чорновола. Далі його звільняють з роботи, відраховують з аспірантури, починається постійний тиск і переслідування КДБ.
В. Чорновола неодноразово засуджували за поширення «завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад» та «антирадянську діяльність». Захищаючи себе і друзів, В. Чорновіл сформувався як блискучий правозахисник – обґрунтовано оскаржував судові рішення, писав листи до вищого керівництва про неправомірність арештів української інтелігенції, виступав проти закритих судових процесів і порушення прав арештованих. Відмовлявся свідчити у справі проти підсудних друзів (за тогочасної слідчої та судової практики відмова давати свідчення в суді каралася кримінальною справою проти самого свідка, а офіційні звернення до вищих органів були доказом антирадянської діяльності). Підготував збірку на захист арештованих українських інтелігентів «Лихо з розуму (Портрети двадцяти «злочинців»)» та статті з аналізом відповідних судових процесів тощо. Життя В. Чорновола – це історія дисидентського руху в Україні, це символ нескореності України.
З другої половини 1980-х рр. В. Чорновіл брав активну участь у всіх національних та державницьких процесах, що передували проголошенню незалежності України: став ініціатором створення Української Гельсінської спілки; стояв біля витоків створення Народного руху України (з 1992 р. – його голова); був серед ініціаторів створення Галицької асамблеї, обирався депутатом Верховної Ради України, головою Львівської обласної Ради, балотувався у Президенти України, ініціював проголошення Декларації про державний суверенітет та Акт проголошення Незалежності України.
21 червня 1992 р. у Переяславі від представників козацьких організацій В. Чорновіл був обраний Гетьманом України і на майдані Возз’єднання скасував угоду війська Запорозького із Москвою 1654 р. та виголосив промову на вірність Україні та її народу.
Загинув у березні 1999 р. в автокатастрофі за нез’ясованих обставин, залишив велику публіцистичну спадщину і приклад палкої любові до України, служіння її державним цінностям, став символом боротьби за незалежність України.
Пресцентр бібліотеки