Щороку в четверту суботу місяця в Україні вшановують День пам’яті жертв Голодомору. Цьогоріч, 27 листопада – 88-і роковини трагедії, яка забрала життя і унеможливила народження мільйонів українців. Можна довго сперечатися про достовірність цифр, проте беззаперечним є наш всеукраїнський біль за невинними жертвами, а потреба знати і розповідати світові як це було є направду безкомпромісною.
Перетворення аграрної держави на індустріальну вимагало значних ресурсів. Колективізація, непомірні хлібозаготівлі призвели до протестів, що лише закріпило план винищення українських селян. Важко підібрати слова, аби описати контрасти того часу: покарання за п’ять колосків і вагони продовольства на експорт, повна ліквідація медицини в селах і розбудова санаторних закладів для партійної номенклатури, заперечення голоду перед світом і прямі факти-докази зарубіжних діячів про страшну дійсність.
«Аби централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство та інтелігенцію, українську мову та історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті – нема проблем» – ці слова належать чи не найвідомішому досліднику Голодомору в Україні американцю Джеймсу Мейсу. Наші мертві вибрали його, аби правда стала вищою, опам’ятовувала та зцілювала. Саме Мейсу належить теорія постгеноцидного суспільства в Україні і ми добре бачимо її підтвердження. Голодомор і тоталітаризм змінили психологію мас та поведінкові реакції: моральні, духовні, культурні, звичаєві парадигми поруйновані. Регіоналізм, заміна етнічного матеріалу, винищення основ національного руху, маргіналізація великих мас суспільства, нівелювання цінності життя, відчуття безправності та страх, низький рівень самореалізації тощо – такою є ціна експериментів, яку ми сплачуємо й досі.
У справі визнання Голодомору геноцидом у світі ще багато роботи. Свічка у вікні – те найменше, що може зробити кожен для пам’яті про мільйони страчених життів.
Напередодні Дня пам’яті до бібліотеки університету завітала кандидат історичних наук, доцент, заступник завідувача кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін з науково-проєктної діяльності Оксана Тарапон. У відео приуроченому до річниці Голодомору як історик вона ділиться власними думками щодо причин та наслідків Голодомору 1932-1933 рр.:
Перегляньте відео і запаліть свічку пам’яті у вікні 27 листопада о 16:00 – згадайте про мільйони безневинно убитих, заморених страшним голодом українців.
Пресцентр бібліотеки