Безперечно, літературна історія Переяславщини багата на славетні імена. Історія та життєпис краю тісно переплетено і з творчістю класика української літератури Тараса Шевченка. Саме «Переяславська осінь Кобзаря», що припадає на листопад-грудень 1845 року подарувала українству його видатні твори, з-поміж яких кожен впізнає поеми «Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим, і ненарожденним…», вірші «Минають дні, минають ночі», «Як умру, то поховайте…». Усього 24 поезії написані тут увійшли до збірки Тараса Шевченка «Три літа», яка, на думку багатьох дослідників, є вершиною поетичної спадщини поета. Завершальний вірш збірки «Як умру, то поховайте...», який згодом отримав назву «Заповіт», написаний саме у цей день, 25 грудня 1845 року – цьогоріч ця поезія відзначає поважну 175-річницю від дати свого написання.
З історії літератури знаємо, що застуджений Тарас Григорович важко боровся з хворобою, яка забирала життєві сили. Лише перо та папір могли врятувати для нащадків гарячі мрії та пророчі думки. Уся духовна міць 31-річного поета вилилась у прощальне звернення до живих і ненароджених, в Україні та поза нею…
Сенс власного життя та суспільно-історичне буття українського народу – ось ті екзистенційні проблеми, які Шевченко зробив провідними у своєму творі. Автор впевнений в нездоланності духу свого народу, в переможній силі добра та надіється на пам’ять про себе.
«Заповіт» пішов у люди: його переписували, вивчали напам’ять. Нині існує понад 60 музичних інтерпретацій твору, він перекладений близько 150-ма світовими мовами.
З нагоди цієї визначної дати пропонуємо до уваги та перегляду шановного читацтва віртуальну виставку зарубіжної та вітчизняної шевченкіани із архівних колекцій книгозбірні.
Прес-центр бібліотеки